Квітковий рай Катерини Білокур

Катерина Білокур - народна художниця України, геніальна особистість, одна з визначних постатей ХХ століття, яка в своїх чудових полотнах втілила невмирущу красу живописної української природи, щедрі дарунки родючої землі і розмаїття квітів - символ радості, щастя і духовного життя народу. Катерина Білокур зуміла сягнути вершин успіху і прославити українське мистецтво на цілий світ.

Катерина Білокур народилася 7 грудня у 1900 році на Полтавщині, нині Київська область, в селі Богданівка в селянській родині. Малювати почала з ранніх років, однак батьки не схвалювали це заняття і забороняли ним займатися як таким, що відволікає від роботи по господарству і зашкодить заміжжю. На сімейній раді було вирішено не віддавати дочку до школи, щоб, попри достаток у родині, зекономити на одязі та взутті. Катерина самостійно вивчила літери по букварю і навчилася читати

Доля не послала Катерині ні мистецьких шкіл, ні мистецьких наставників. Училася сама. Починала малювати на фанері, пізніше навчилася грунтувати полотно, розводити фарби, робити саморобні пензлики. Починала вчитися малювати з портретів рідних, близьких її серцю людей. Самотужки й послідовно вона проникає в складний творчий процес, відкриваючи для себе таємницю техніки.

Катерина Білокур як художниця могла б органічно існувати зі своїми картинами у будь-яку епоху. Ніколи не ходила до школи, ніде не вчилася малярству. В загубленому серед левад селі Богданівці  вона провела усе життя, свідомо витративши його на те, щоб її, сільську жінку-самоуку, просто визнали за художницю.
Вона жертовно зреклася усього земного, буденного, всупереч прикрим обставинам виборювала особисте право на істину, а істиною для Катерини Білокур змалку і до останніх днів, аж до передсмертного подиху залишилась малярська творчість.

Художня манера Катерини Білокур сформувалася на початку 30-х років і майже незмінною залишалася в усі творчі роки. Вона не робила ескізів до своїх картин і не писала етюдів, і навіть не наносила на полотно контуру майбутньої композиції. По зафарбованому полю майстриня відразу ж писала деталь за деталлю, у відповідності до задуму. Малювала картини не в приміщенні, а на повітрі, весь час переносячи мольберт з місця на місце. Так поволі заповнювалося все полотно написаними з натури мотивами у відповідності до заздалегідь продуманої до деталей композиції

Здебільшого майстриня писала квіти. Нерідко в одній картині поєднувала весняні й осінні — така картина і створювалася з весни до осені. Художниця старанно копіює рослини з натури і водночас інтерпретує по-своєму світ, в якому вони мусять існувати. Вона ніби аранжує стани природи — присмерки, світання, спекотний полудень.

Живопис Білокур — «вишивка» олійними фарбами на полотні. У розумінні художниці полотно — це насамперед те, що можна зшивати, навіть якщо воно записане олією. 

Її олійний живопис так само вінчає і розкриває ідею полотна, як і українська вишивка.

Улюбленими фарбами Катерини Білокур були ультрамарин і синій кобальт.

Друга половина 30-х та початок 40-х років – результативний період у творчості Катерини Білокур. Саме тоді художниця знаходить свій жанр, поступово опановує техніку живопису й художню майстерність.

• · У 40-х роках картини Білокур виставляють на виставках у Полтаві, а згодом у Києві.

• · У 1949 році Катерина Білокур стає членом Спілки художників України.

• · В п’ятидесяті роки майстриня звертається до такого жанру живопису, як натюрморт.

• · У 1951 році нагороджена орденом Знак Пошани, одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України.

• · У 1956 — одержує звання Народного художника України.

У 1961 році 10 червня після смерті матері Катерина Білокур помирає через брак ліків та доцільного медичного лікування. Похована в Богданівці.

Світові Катерину Білокур відкрив український письменник, дослідник творчості художниці Кагарлицький Микола Федосійович, зібравши і видавши листи мисткині, а також спогади сучасників


Три картини Катерини Білокур — «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі(1954). Тут їх бачить Пабло Пікассо. Весь світ облітають його слова: 

"Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!"

Роботи Катерини Білокур в Україні зберігаються в Музеї-садибі Катерини Білокур у рідному селі Богданівці, Яготинській картинній галереї, Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Полтавському художньому музеї.