Славетні українські родини: рід Терещенків

Терещенки - українські промисловці, землевласники та меценати ХІХ — початку ХХ століття. Старовинний рід походить з козаків м. Глухова (нині Сумська область). На своїх підприємствах вони створювали зразкові умови для роботи й життя своїх робітників. Артемій Терещенко та його сини представляли свою продукцію на найпрестижніших промислових виставках Європи. Крім того, не в останню чергу, в коло занять членів родини входила благодійна та громадська діяльність. Династія талановитих підприємців та організаторів цукрового виробництва, Терещенків, відіграла значну роль в економічному житті України другої половини XIX - початку XX ст.

Діяльність братів Терещенків дала основу для визначення в родинному гербі девізу: «Прагнення до суспільної користі». Родина Терещенків зробила вагомий внесок у розвиток духовності, мистецтва й освітнього життя України, своєю меценатською діяльністю засвідчила розуміння їхнього високого призначення в житті суспільства. Засновник роду Артем Терещенко (1794–1873 рр.) розбагатів під час Кримської війни на постачанні хліба й корабельного лісу для московського війська, потім захопився цукроварінням та іншими галузями промисловості. Після селянської реформи 1861 року Артем Терещенко і його сини Нікола, Федір і Семен, скуповуючи поміщицькі маєтки в Україні і Московшиниі, стали на початку ХХ толіття одними з найбільших землевласниківМрсковської імперії (140 000 десятин землі) і цукрозаводчиків в Україні (у 1911-1912 рр. Терещенки мали 10 великих цукроварень).

Артем Терещенко (1794–1873 рр.)

Нікола Терещенко (1819–1903) був відомим меценатом й одним з фундаторів Київського й Глухівського музеїв; мистецькі колекції Ніколи Терещенка стали основою майбутніх музеїв українського мистецтва і картинної галереї в Києві. Ніколу Терещенка недарма називали «цукровим королем». Йому належали найбільші та найпродуктивніші рафінадні заводи Російської імперії. Свою промислову та комерційну діяльність Нікола Артемійович почав спільно з братами. У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі продукція підприємств Ніколи Артемійовича отримала вищу нагороду за відмінну якість цукру-піску. Рід Терещенків залишив про себе добру пам’ять. Протягом життя Нікола Артемійович віддав на суспільні потреби близько 5 млн крб та майже половину із них - Києву.

Нікола Терещенко (1819–1903)

Його дочка Варвара була разом з чоловіком Богданом Ханенком фундатором музею західного та східного мистецтва у Києві й ініціатором художньої промисловості (майстерні вишивок) на Київщині. Онук Миколи, Михайло Терещенко (1886–1956) - член IV Державної Думи Росії, у 1915–1917 рр. був головою т. зв. Воєнно-Промислового Комітету в Києві, згодом міністром фінансів (березень — травень 1917 р.) і закордонних справ (травень - жовтень 1917 р.) Тимчасового Уряду; брав участь у переговорах з Укр. Центр. Радою. Після жовтневого перевороту еміґрував, помер у Монако.

Михайло Терещенко (1886–1956) разом із дружиною Жанною-Марією Маргарет Нойє

Федір Федоровичв Терещенко (1888–1950) - небіж Миколи, був власником авіаційної майстерні і мріяв зробити Київ столицею авіабудування. Літаки його конструкції були взяті на озброєння московським військом в І світовій війні. У 1914 Федір Федорович отримав патент на винайдене ним «гнучке крило», яке лише через багато десятиліть з успіхом застосувала швидкісна авіація. Конструкторські ідеї Терещенка, наче його літаки, сміливо обганяли час.

Вагомою за суспільним значенням була доброчинність родини Терещенків у військовий час, особливо в роки Першої світової війни. Зокрема, у 1915 р. вони утримували в Києві 6 лазаретів для поранених та хворих воїнів та 2 притулки для солдатів з ампутованими кінцівками. Родина Терещенків багато зробила для розбудови Києва — лікарні, церкви, гімназії, музеї, театри, притулки для дітей. Терещенки побудували безкоштовну лікарню «Охматдит», при якій був створений фонд, що фінансово допомагав хворим. Члени родини Терещенків були одними з перших збирачів українського живопису, у тому числі творів Т.Г.Шевченка, декоративно-ужиткового мистецтва. Також Іван і Олександр Терещенки матеріально й морально допомагали талановитій молоді, особливо вихованцям Київської рисувальної школи.

Меценати Терещенки створили власні картинні галереї та музей, які згодом стали загальним надбанням. Так, основу колекції сучасного Київського музею російського мистецтва склали збірки Федора, Миколи та Івана Терещенків. Національний художній музей України (тоді - Київський художньо-промисловий і науковий музей) був споруджений значною мірою завдяки організаційним зусиллям Б.І.Ханенка і фінансовій підтримці інших представників родини Терещенків.

Добру пам’ять Терещенки залишили по собі у рідному Глухові. На їх пожертви побудовано ремісниче училище, гімназії та педагогічний інститут. Особливу увагу Нікола Артемійович приділяв благодійним справам — допомагав дитячим притулкам, міській лікарні та ув’язненим. Видатним пам’ятником міста є Трьоханастасіївська церква, побудована на кошти братів Ніколи та Федора Терещенків у1885-1893 рр. як родинна усипальниця.

Терещенко Петро Михайлович (1919—2004), був відомим у Франції вченим-хіміком Розробляв технології виготовлення біопалива з ріпаку. Мішель Терещенко - (1954) — український підприємець, меценат, громадянин Франції. Онук Михайла Терещенка, син Петра Терещенка З 2005 року проживає в Україні. Отримав українське громадянство 2015 року. 25 жовтня 2015 року, під час місцевих виборів, став міським головою м. Глухова, набравши більш ніж 60 % голосів виборців.

Мішель Терещенко планує й надалі розвивати свій бізнес у Глухові, де кілька століть жили його пращури, а також усіляко підтримувати це місто. У 2009 році він заснував компанію "Linen of Desna"