2 лютого — 120-річний ювілей одного з найвизначніших
прозаїків “розстріляного відродження”, засновника українського урбаністичного
роману, Валер’яна Підмогильног. За його творами легко уявити далекі двадцяті
роки двадцятого століття, бо він вмів відтворити свій час з блискучою й
неперевершеною правдивістю.
«Серед свого покоління, — писав Юрій Шевельов, —
Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю й тверезістю бачення. У центрі уваги молодого письменника — людина і
її психологія, її поведінка в різних обставинах, природні інстинкти та
суспільна мораль, колективне й особисте. До життєвих явищ, до своїх персонажів
цей юнак підходив із гострим скальпелем хірурга й рішуче препарував сучасність
і людину в ній.
Валер'ян Підмогильний сміливо увійшов до літератури не лише
як письменник, а і як перекладач. Він першим переклав українською мовою Анатоля
Франса, Гі де Мопассана, Гельвеція тощо.
1925 року Валер’ян Підмогильний
став одним із ініціаторів створення літературної організації „Ланка”, куди
увійшли також Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Борис
Тенета, Тодось Осьмачка. У грудні 1929-го письменник разом із сім’єю переїхав
до Харкова, де працював у видавництві „Рух” консультантом з іноземної
літератури.
8 грудня 1934 року Валер’яна Підмогильного було
заарештовано зі звинуваченням в "участі у роботі терористичної
організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників
партії". Невдовзі Підмогильний був доправлений до Соловецького табору
особливого призначення.
3 листопада 1937 року, до двадцятилітнього ювілею Жовтневої
революції, Підмогильного згідно з постановою Особливої трійки УНКВД
Ленінградської області було розстріляно разом із великою групою української
інтелігенції в урочищі Сандармох (Карелія).
Валер'яна Підмогильного було посмертно реабілітовано у 1956
році і остаточно визнано всенародно лише в 1991-му.
Коментарі
Дописати коментар