Дідух в українських звичаях

 В Україні традиційним  символом на Новий рік був « Дідух».  Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль Дідух виконував протягом усіх різдвяних свят. Він символізував спільного предка. Присутність Дідуха привносила в родину святочність, затишок і врочистість. У народі казали «Дідух до хати – біда із хати».



Дідух – символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду,духовного життя українців, оберега роду. За прадавніми традиціями предків, він був покровителем родоводу, богом усіх душ тих, хто відійшов від родини в зоряне царство і хто єднає та здійснює зв'язок предків з нащадками.


Традиційно, як тільки вставала перша різдвяна зірка, 6 січня господар заносив до хати святковий сніп – Дідух. При цьому примовляв: "Дідух – до хати, біда – з хати".  Ставили Дідуха на покуті під іконами. Вважалося, що в ньому перебувають душі померлих предків. Добрий дух-Дідух сприяє родючості нив та добробуту господарів.  Саме в час перебування Дідуха в оселі мають зійтися всі душі родичів, щоб разом повечеряти. Тому на "Багату кутю" для покійників клали біля Дідуха, де начебто мають перебувати душі пращурів, ложки, а на ніч поруч ставили й коливо. 



Дідух - символ святого відродження живого, що є на світі. Це жертва кращого снопа природі та її силам і духам. Дідух міг мати три, п'ять чи сім ніг. Виготовлявся він всією сім’єю, і на його виготовлення брали колоски жита, вівса, пшениці – необмолочені, як є. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоді калини, різнокольорові стрічки.



Сьогодні дерево Роду як старовинний оберіг потроху вертається в наше життя та домівки. Виготовлений власноруч Дідух принесе родині безліч емоцій та задоволення.

На самого найменшого «дідушка» потрібно знайти не менше двадцять колосків. Щоб зручніше було плести, перед роботою краще ненадовго замочити сировину в гарячій воді – це зробить їх м’якшими та більш еластичними. Потім колоски треба розкласти за розмірами. В кожному пучку буде по сім штук – це є символ сім’ї, семи поколінь, днів тижня. Мотузкою пучечок рівно перев’язується, при цьому треба бути обережним, але в’язати міцно. Далі пучки треба зібрати разом, докупи, «східцями» - так вийде пишна «голова» снопа. Зав’язується сніп під самими колосками, дуже туго, тому що пізніше солома висохне і вузол послабшає. З боків треба ще примотати два пучки, кожен по сім колосків – це будуть «вуса». Може бути ще й «борода». Десь на середині перев’яжіть снопа мотузкою ще раз, не соромтеся проявляти фантазію. Зробіть Дідуху ноги: розділіть на три, п’ять чи на сім частин, в залежності від кількості колосків. Кожну ногу перев’яжіть в двох місцях – у основи та внизу.





Сніп можна зробити більш стійким – для цього треба в основу вставити кілька міцніших соломинок. Далі ноги обрізати, дуже акуратно. Ну і нарешті прикрашайте своє власноруч зроблене різдвяне дерево, Дідух – керуючись власним смаком та фантазією. Такими декораціями можуть бути мальовничі стрічки, ляльки-мотанки, сухоцвіт, калина тощо. Найголовніше – притримуватись української колористики і при в’язанні використовувати тільки натуральну сировину та матеріали. Місце, де повинен стояти Дідух у вашій хаті - покуття.









Коментарі