Джек Лондон: велич таланту і парадокси долі

12 січня виповнюється 145 років від дня народження  відомого американського письменника, автора понад 40 книг та  200 оповідань, статей і нарисів, поета і громадського діяча  Джека Лондона.

Майбутній письменник народився 12 січня 1876 року в Сан-Франциско. При народженні одержав ім'я Джон Чейні, але вісім місяців по тому, коли мати вийшла заміж, став Джоном Гріффітом Лондоном. Мати письменника — Флора Уеллман — походила із заможної уельської родини, була розумною і начитаною дівчиною, закінчила коледж, училася музиці.

Дитинство Джека Лондона пройшло в Сан-Франциско. Він багато читав, уявляючи себе героєм пригодницьких романів. У 13 років Лондон закінчив початкову школу, але до середньої школи ходити не міг: у родині не було грошей, щоб платити за навчання. А вже у 15 років Джек мав іти на фабрику, щоб матеріально забезпечити родину, бо його вітчим потрапив під потяг і став калікою

До двадцяти трьох років він перемінив безліч занять: був "устричним піратом" (браконьєром); інспектором рибальського патруля; матросом на шхуні "Софі Сазерленд", де брав участь у полюванні на морських котиків; робітником на джутовій фабриці; заарештовувався за бродяжництво (брав участь у поході безробітних на Вашингтон); був старателем на Алясці під час "золотої лихоманки". Це були роки змужніння і набуття життєвого досвіду, що так знадобився Лондону у подальшій літературній діяльності.

У 1893 році Джек Лондон узяв участь у літературному конкурсі газети "Сан-Франциско колл". Його нарис "Тайфун біля берегів Японії" зайняв перше місце й приніс авторові перший гонорар — 25 доларів. Джек Лондон усвідомлено вирішує стати письменником. Для цього він займається самоосвітою, складає вступні іспити до Каліфорнійського університету й навіть успішно вчиться упродовж одного семестру (на більше не вистачало коштів).


Його духовними батьками були Спенсер, Дарвін, Маркс і Ніцше. Грунтовно проштудіював праці Бабефа, Сен-Сімона, Фур'є і Прудона. Своїми літературними вчителями вважав Кіплінга і Стівенсона.

1896 рік круто змінив життя Джека Лондона: на Алясці знайдено золото, починається так звана золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото після кількох років виснажливої праці, але справжнім скарбом для Лондона стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що отримав назву в подальших творах — " Біла Безмовність". Аляска, стає літературним Клондайком письменника: він створює особистий, ні з чим незрівнянний світ важких випробувань, суворих природних умов, міцної людської дружби і любові, які долають будь-які перешкоди. Так звані північні оповідання принесли славу молодому автору.

У 1900 році виходить перша збірка оповідань "Син вовка", потім друга — "Бог його батьків" (1901) і, нарешті,— роман "Дочка снігів" (1902). Джек Лондон стає всесвітньовідомим письменником зі своїм особливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. 

У наступні сімнадцять років він випускав по дві, навіть по три книги на рік.

Джек Лондон був одним з засновників анімалістичної традиції не тільки в американській, але і у світовій літературі. Зображення диких та домашніх тварин у Лондона позначається не тільки великою любов'ю до "братів наших менших", але й знанням світу тварин, їх поведінки і повадок. Найкращими серед анімалістичних творів, безумовно, були "Поклик предків" (1903), "Біле ікло" (1906), "Джеррі-островитянин" (1917), "Майкл, брат Джеррі" (1917). Саме собаки та вовки є найулюбленішими тваринами Джека Лондона (свій великий будинок у Місячній долині письменник назвав "Будинком Вовка").

 

Зайнявшись літературою серйозно, Джек Лондон працював по 15 годин на добу, публікуючи по кілька книжок на рік. Яскраві образи, сильні характери, складні ситуації, романтика, пригоди, особлива мова оповідання – все це справляло незабутнє враження на читачів. Твори письменника швидко набирали популярність, нові книги розкуповувалися в найкоротші терміни. 

Лондон не обмежувався жанром пригод, він писав також утопії і наукову фантастику:

«Голіаф»; «Коли світ був юний»; «Залізна п’ята» та інші.

Одним з найкращих творів Джека Лондона вважається роман «Мартін Іден» (1909). Автобіографічний образ Мартіна Їдена стає прикладом великих здібностей людини з народу. Простий матрос, завдяки надлюдській наполегливості й природному таланту, стає відомим письменником. Роман став своєрідним гімном творчим можливостям людини.

У наступні роки Джек побував в Англії, читав лекції на теми соціалізму, організував Студентське товариство, був військовим кореспондентом в Кореї та Мексиці, подорожував на власному судні «Снарк», намагався займатися фермерством. 

Письменник був двічі одружений, від першої дружини у нього було дві дочки.

Джек Лондон помер дуже рано. До 40 років виникли проблеми з нирками, його мучила уремія, для полегшення стану йому був прописаний морфій.

22 листопада 1916 письменник помер від отруєння цією наркотичною речовиною. Пізніше журналісти пустили чутку, що Джек Лондон вчинив самогубство, але підтвердження ця версія не знайшла.

Могила письменника знаходиться в місті Глен-Еллен штату Каліфорнія в Державному парку імені Джека Лондона.

 Після його смерті в 1920 році був опублікований останній роман «Серця трьох».