Ляля Ратушна: життя мов спалах

9  січня виповнюється 100 років від дня народження Лариси Степанівни Ратушної -  учасниці Вінницького підпілля у роки Другої Світової війни, Героя Радянського Союзу (посмертно), почесного громадянина   Вінниці. 

Народилася Лариса Степанівна Ратушна – 9 січня 1921 року у селищі міського типу Тиврів. В родинному колі її любо називали Лялею. Здобула середню освіту у Вінниці, у 1938 році – вступає в Московський державний університет імені Ломоносова, на механіко – математичний факультет. В перший день війни дівчина подала прохання відправити її на фронт, але їй відмовили. Комітет комсомолу мобілізує студентів на охорону університетського корпусу. Ляля мала стаж донора, брала участь у будівництві оборонних рубежів, рила протитанкові рови. Також вчилась на курсах медсестер.

У вересні 1941 року Лариса вступає в Московське ополчення – 8-му Червонопресненську дивізію, де був сформований полк зі студентів, аспірантів, професорів університету загальною кількістю тисячу чоловік. Ляля була санінструктором. Але воювати їй довелось не довго. Вже в першому бою поблизу Наро-Фомінська дівчина потрапляє в полон. Після декількох невдалих спроб їй все ж таки вдається втекти з полону в листопаді 1941 року. Майже два місяці йшла до обложеної Вінниці. Дісталась міста в лютому 1942.

У січні 1942 року Лариса Ратушна приєдналася до вінницького підпілля. Уже весною 1942 року підпільники здійснили декілька досить вдалих операцій. Організували одночасно втечу 26 військовополонених з м’ясокомбінату, вивели з ладу станції водопостачання, спалили продовольчі склади і млин, був убитий офіцер СС і поранено гебіткомісара Нольтинга, відправили партизанам 570 гвинтівок, 3 кулемети, 82 автомати, звільнили з концтаборів 1000 військовополонених. Велика роль у цій боротьбі належала групі: Бевз—Любимов—Войцехівський—Ратушна. Група працювала в центрі міста. Ратушна зв’язалась з підпільниками через шкільного товариша І. Войцехівського. як відмінна креслярка, вона отримала завдання копіювати бланки і печатки, що були потрібні для звільнення людей, яких мали вивезти до Німеччини, та організації втеч військовополонених.

17 липня 1942 року, під час одного з важких моментів в житті вінницького підпілля (низка арештів і розстрілів), була схоплена німцями. Знаходилася в Гестапо, винесла суворі допити і була другий раз відправлена до концентраційного табору у Гнівані. Вдалося звільнитися за допомогою підкупу вінницького німецького чиновника в квітні 1943 року. 

І знову конспіративна квартира. Лариса Ратушна  живе під псевдонімом Лукія Степко. Підпільний комітет доручив їй роздобути типографський шрифт. Ляля впоралась із завданням. Це дало змогу обладнати підпільну друкарню «Україна». Добре законспірована друкарня діяла до повного звільнення Вінниці. За цей час було надруковано і поширено близько 70 тисяч листівок. 

У переддень звільнення Радянською Армією Вінниці, 19 березня 1944 року, підла рука зрадника обірвала її життя. Похована біля Вічного вогню в сквері Козицького в центрі м. Вінниці.

За видатні заслуги, мужність і героїзм, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року зв\'язній Вінницької міської підпільної партійної організації Ратушній Ларисі Степанівні посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У вінницького міського Палацу молоді установлене погруддя Героїні, Палац носить її ім'я. Ім'ям Лялі Ратушної названа вулиця міста і катер на Південному Бузі.