Традиції української культури

9 листопада - Всеукраїнський День працівників культури та майстрів народних мистецтв.

Культура – це життєва сила суспільства: історія, традиції, мистецтво, самобутність народу. Культура є важливою частиною життя кожної людини та суспільства в цілому. Саме культура робить людину особистістю. Без традиції нема культури, без культури нема нації. До свята працівників культури та майстрів народних мистецтв працівники  бібліотеки підгоували книжкову виставку "Традиції української культури"

Українська культура розкриває нашу сутність та учить нас бути українцями. Протягом століть саме завдяки культурі наш народ не був асимільований, зберіг свою духовність та самобутність. Вагомий внесок у відродження національної культури внесли талановиті діячі мистецтв України різних поколінь.

Для української національної культури основоположною базою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Відомий дослідник української культури Іван Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм. Культурні досягнення та традиції  – це  невичерпний духовний скарб нації.

 Крізь віки прийшла до нас багата українська культура. Важко перелічити все те, що передали нам у спадщину наші пращури. Народ України по-своєму опанував абсолютно всі мистецькі галузі, переробив їх та надав особливого, притаманного лише йому колориту.

 

Кожен з видів традиційного українського мистецтва тісно пов'язаний з історією, національними звичаями рідного краю і свідчить про мистецьку обдарованість народних умільців в гончарстві, ручній вишивці, різьбі по дереві, ткацтві і килимарстві, народному малярстві, витинанкарстві, писанкарстві, соломоплетінні, декоративному розписі, плетінні з рогози і лози тощо.

 

 Миколи Леонтовича - геніальний ювелір української пісні. Його різдвяна колядка

"Щедрик" відома у всьому світі під назвою "Carol of the Bells" та має безліч інтерпретацій. Славетний композитор все життя намагався пропагувати українську культуру у свої творах. Він збирав та обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори-пісні.

 

Микола Карпович Тобілевич (Псевдонім - Садовський) (13 грудня 1856, с.Кам’яно-Костувате Бобринецького повіту Херсонської губернії, Російська імперія - 7 лютого 1933, м.Київ) — видатний український актор, режисер, театральний діяч, письменник.

Саме Микола Садовський зумів створити в Києві перший український стаціонарний театр, за взірцем якого й досі живе вся наша театральна система. Саме він вдихнув у нього національний дух, зробив власне українським театром

 

Микола Садовський як і його брати був видатним діячем Театру корифеїв, чудодійно володів мистецтвом перевтілення, сценічного відтворення життєвої правди.

"Це був дійсно талант з Божої ласки, бо як відомо, жодної професійної школи він не проходив. Чудові зовнішні дані, музичність, гарний голос (бас-баритон), що, правда, на старість став сиплуватим й глуховатим, величезна інтуїція і здібність швидко, без детального аналізу, схоплювати словесну ідею драматурга й чудово перетворювати її в мистецький образ...»

Справжньою окрасою національної сцени і зіркою театрального простору на зламі XIX-XX ст. була Марія Заньковецька. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса і саме їй вдалось, у створюваних сценічних образах, стати символом української жінки.

Актриса стає уособленням всього найкращого в українському театрі. Цьому сприяли не тільки талант, а й людські її якості: весела вдача, почуття гумору в складних життєвих обставинах, прагнення у всьому сприяти молодим талантам і у творчості і у матеріальних питаннях. Вона взагалі надає матеріальну дорогу всім, хто до неї звертається: надсилає гроші, дарує театральні костюми, робить посаг молодим актрисам. Почуття, якими жила в цей час Заньковецька, геніально перетворювались у почуття її героїнь на сцені. Це підсилювала її емоційну енергетику, якою вона захоплювала глядачів.

 

Ім’я Заньковецької дійсно було відоме далеко поза межами її батьківщини. Її порівнювали з відомими акторами світу — Елеонорою Дузе, Сарою Бернар, Джемою Белянчіоні, а своєю творчістю вона доводила трагічне положення жінки-українки, більш того, — все трагічне положення України в пастках царсько-російського режиму.

Гнат Мартинович Хоткевич (літературний псевдонім: Гнат Галайда; 1877-1938, тюрма НКВД) -  український письменник, історик, бандурист, композитор, автор близько 600 музичних творів, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Крім оригінальної літератури та книг про музику, за радянських часів багато перекладав з світової класики: Шекспіра, Мольєра, Шіллера, Гюґо. Жертва сталінського терору.

 

Лесь Курбас – видатний український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. “Його велич у тому, що він один за 15 років виконав роботу, яку в інших культурних народів довершують кілька генерацій режисерів”, – зауважував український літературознавець Юрій Лавріненко.

Саме завдяки йому наше сценічне мистецтво почало ставати істинно естетичним, відкрило для себе коло героїв, тем, прийомів, до того часу просто недоступних (“Молодий театр” 1917–1919 роки). По-друге, Курбас створив експериментальний театр українського модернізму, вивівши його на лінію передових мистецьких шукань Заходу (діяльність “Березоля” 1922–1926 років). Митець пробував синтезувати національні традиції українського театру з найновішими формами європейського (“Березіль” у 1927–1933 роках).   

Актор від Бога, жива легенда українського театру і кіно, зберігач великих акторських традицій, людина старого гарту, неймовірний партнер, тонко відчуває людина — Богдан Сильвестрович завжди був у центрі знімальної групи або на сцені. Один із найвидатніших акторів нашого часу, якому були підвладні будь-які образи і персонажі, він зіграв безліч незабутніх ролей у театрі та кіно, підкоривши серця мільйонів глядачів майстерністю і темпераментною грою. До кінця днів він був дуже затребуваний і в Україні, був сповнений планів і ідей ...

 

Всім працівникам культури, майстрам народної творчості та аматорам сцени бажаємо здоров’я, успіхів у професійній діяльності, невичерпної енергії, незгасаючого прагнення до самовдосконалення, творчого натхнення та щастя!