Рябий Микола Олександрович - прозаїк, публіцист. Автор понад 30 романів, збірок новел, повістей. Знакові романи – «Берег» (1974, 1987, 1981), «Вікна» (1976, 1987, 1981), «Великий літній трикутник» (1978), «Вогнище» (1981), «Земледухи» (1985), «Облава на озброєного вовка» (у співавт., 1986), «Хата без рушників» (1987, 2011), «Ще не вмерла Україна» (1994), «Хто як Бог» (2000), «Калина над Прірвою» (2008), «Березовий хрест» (2008), «Як з’їсти живу кицьку, або не подряпала горло» (2009), «Малою кров’ю» (2011), «Вервольф. Хроніка озброєних вовків» (у співавт., 2014), «Коріння» (2016). Автобіографічна збірка «Житіє» (2016).
Рябий Микола Олександрович народився 7 грудня 1936 року в селі Заболотне Крижопільського району на Вінниччині. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету (1967).
Перша книга – збірка оповідань «Тост за не впольованого оленя» – побачила світ у 1967р. Все життя Миколи Олександровича пов’язано з журналістикою і письменницькою працею. Переклав з російської, упорядкував та прокоментував твір арабського мандрівника П. Халебського «Україна – земля козаків» (2005, 2017). Окремі твори друкувались російською, кабардино-балкарською, польською та румунською мовами. Має сотні публікацій у періодиці в жанрі публіцистики
Видатний український поет, член Міжнародної асоціації україністів, лауреат почесної премії Ватикану Микола Холодний писав 1995-го року до редакції «Кур'єру Кризбасу», рекомендувати одну з письменникових новел: «Минулого року Микола Рябий опублікував феноменальний роман «Ще не вмерла Україна», в якому, наче міфічний Атлант, проламав стелю соціалістичних канонів і підняв планку гласності на таку височінь, до якої багатьом не дорости, примусив нас задуматися над нашими історичними перемогами і втратами, розповівши про крутянську трагедію, про тих юних студентів і гімназистів, котрі в січні 1918 року полягли в кривавому бою під Крутами з кількатисячною більшовицькою ордою, що сунула в Україну з Москви.
Задумавши створити багатотомну хроніку прадавнього роду Земледухів – од скитських часів до наших днів – частково реалізував цей задум у романах «Берег» (1974), «Вікна» (1977), «Земледухи» (1985).
Коментарі
Дописати коментар