Славетні українські родини

15 травня відзначається Міжнародний день сім'ї. Пишаємось відомими українськими родинами, які в різні часи творили, підтримували та відстоювали духовне багатство нації: Куліші-Білозерські, Тобілевічі, Рудченки, Аркаси, Косачі-Драгоманови, Старицькі-Лисенки, Грінченки, Франки, Грушевські, Семиренки, Вороні, Рильські, Крушельницькі,Тютюнники, Павлички, Якутовичі та інші. Ці славетні українські родини були осередками національної свідомості і брали участь не тільки в культурному, а й у науковому, освітньому, економічному, правовому, суспільно-політичному житті країни. 

Представники родини Тобілевичів зробили значний особистий внесок у відродження національної ідентичності нашого народу і культурно-мистецького розвитку національного українського реалістичного розвитку професійного театру. Кожен з Тобілевичів своєю творчою діяльністю написав не одну славнозвісну сторінку в історії українського театру. Вони збагатили скарбницю культурних надбань нашого народу. Вони були майстрами української сцени та відіграли значну роль у розвитку передового театру в Україні.

Іван (сценічний псевдонім Карпенко-Карий)

. Найбільш відомий псевдонімом Карпенка-Карого. Він виступав не тільки на сцені, а й був відомий у літературі як майстер реалістичних комедій і драм. За двадцять років творчої діяльності І. Карпенко-Карий написав близько двох десятків п'єс різних жанрів. Серед них - побутові драми з життя села, гостросатиричні комедії, історичні трагедії тощо. Його п'єси засвідчили дальший розвиток української класичної драматургії. Драматичні твори І. Карпенка-Карого стали основою репертуару українського реалістичного театру, що здобув широку славу не тільки на Україні, а й далеко за її межами.

Микола (псевдонім Садовський). Микола взяв на честь матері прізвище Садовського і був знаменитим актором і режисером.

Панас (псевдонім Саксаганський). Був відомим актором і режисером.

Марія (псевдонім Садовська – Барілотті). Вона належала до найкращих артисток і співачок свого часу.

Аркас Микола Миколайович (1853-1909).

Українську історію завжди творили ті, хто щиро перейнявся духом цієї землі, хто залучився в культурницьку, а нерідко — і в державницьку працю. До цих достойників належить і рід Аркасів. Ця родина дала нам літературні, наукові, музичні твори, які досі анітрохи не втратили своєї вартості.

Захарій Аркас (1793 — 1866) заснував у Севастополі Морську бібліотеку і сам написав кілька книжок: «Описання Іраклійського півострова» (про старожитності Херсонеса й Інкермана та їхню історію), «Порівняльна історія еллінських поселень по Евксінському Понту» та «Історія Чорноморського флоту з 1788 по 1866 роки».

Аркас Микола Миколайович (1853-1909) - визначний український історик, композитор, громадський діяч. Він, як і вся родина Аркасів, зробив величезний внесок у справу нашого національного відродження. Він написав на сюжет поеми Тараса Шевченка оперу «Катерина», збирав, обробляв і видавав народні пісні, писав романси та вірші, був автором поеми «Пилип Орлик» і книжки «Історія України-Русі». А ще він власним коштом утримував у своїх маєтках Богданівці та Христофорівці українські школи, фінансував журнал «Киевская старина», був співзасновником і головою товариства «Просвіта» у Миколаєві. Його "Історія України-Русі" по виході у світ викликала величезний резонанс. За популярністю і накладами "Історія України-Русі" стала конкурувати з Шевченковим "Кобзарем"...

Син Миколи Аркаса, теж Микола (1889-1938), вихованець Морського кадетського корпусу, так само служив офіцером у армії Російської імперії, а після виходу у відставку став актором мандрівних театральних труп, згодом заснував власну трупу. Він був непересічним актором, адже його охоче брав до своєї трупи сам Саксаганський. А під час Української революції Микола Аркас повернувся до війська й у чині полковника командував 2-м кінним Переяславським полком 2-ї Волинської дивізії. Далі була еміграція.

І ще один Аркас увійшов в українську історію. Онук автора опери «Катерина», теж Микола (1898-1981), був у трирічному віці усиновлений своїм дідом. Це був син сестри того Миколи Аркаса, який написав «Історію України-Русі», і народного вчителя Самойленка. Від 1918 року він служив у піхоті, захищав УНР, через контузію залишив службу та виїхав до Чехословаччини.

Наймолодший Микола Миколайович Аркас (1898-1981) мав ґрунтовну домашню освіту, а в еміграції він навчався в Українському вільному університеті у Празі й у віці 28 років здобув там докторський ступінь із філософії.

Він здійснив перший у новітній українській літературі повний переклад «Іліади» з іменним та географічним словниками до нього, переклав також «Слово о полку Ігоревім». Наймолодший Микола Аркас уклав українсько-чеський словник, писав вірші та прозу, склав «Родинну хроніку», написав «Історію Північної Чорноморщини з діб прадавніх і до часів козаччини». Цей Микола Аркас, чий переклад «Іліади», на думку експертів, став важливою проміжною ланкою між давньою роботою Ніщинського-Байди і канонічним на сьогодні перекладом Бориса Тена, був водночас активним членом ОУН.