Андріївські вечорниці


Свята полюбляють всі. З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.

Познайомитись з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити запросили члени народознавчого клубу "Калинонька" першокурсників Вінницького коледжу будівництва і архітектури КНУБА.

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю.

Справжню "калиту" власноруч за старовинними рецептами приготувала керівник народознавчого клубу "Калинонька" Гнатенко Лідія Федорівна.

Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту (калету, короля) – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з юнок місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту, примовляючи:
«А ми Калиту місили,
З усіх криниць воду носили;
Як балабушки місили –
З ополонки воду носили…»















Найменша гостя свята разом с прабабусею Нелею Григорівною Мирончак пригощається смачною "калитою"



Коментарі