Зала, названа у плані «бібліотекою» (по-сучасному - це абонемент), призначалась для зберігання і видачі книг додому. Читальня мала відкриту полицю періодики. Серед періодичних видань, які отримувала бібліотека, - журнали «Крестьянин», «Витязь» (для нижніх чинів, тобто солдат), «Дружеские речи», «Беседа». Правда, не завжди ці видання вчасно надходили до бібліотеки. Так, у листі від червня 1914 року до повітового Комітету попечительства про народну тверезість бібліотекар Костянтин Молдавський скаржиться, що
"…в бібліотеці до сих пор не отриманий жодний номер» передплаченого журналу "Тверезі Пагони".
На початку минулого століття посада бібліотекаря вважалася престижною. 24 лютого 1914 р. на ім’я графа Д. Ф. Гейдена, голови повітового Комітету попечительства про народну тверезість, надійшли два листи від претендентів на вакантну посаду бібліотекаря. Один з листів належав дворянці і вдові Надворного Радника Вассі Демидівні Поплавській. Вона просить надати їй місце завідувачки бібліотеки «так как после смерти мужа средства на жизнь у меня очень ограничены». Місце бібліотекаря отримав другий претендент - Костянтин Костянтинович Молдавський, як такий, що мав досвід бібліотечної роботи. Він "…завідував бібліотекою при книжній лавці Вінницького Відділення Подільського Єпархіального Училища Ради...", міг "керувати вибором книг для читачів з елементарною освітою і тримати бібліотеку в порядку". Костянтин Костянтинович отримав освіту в Подільській Духовній Семінарії (2 класи) і служив учителем в міністерському народному училищі.
Бібліотечний фонд комплектувався виключно за рекомендаційним списком. В каталозі книг для народу за 1906 р. значиться понад 800 найменувань книг художньої, морально-етичної, історичної, природничої, медичної тематики.
 |
| Лист від 7-го лютого 1914 р. голови Подольського губернського Комітету попечительства про народну тверезість Повітовому Комітету. |
Лист від 7-го лютого 1914 р. голови Подольського губернського Комітету попечительства про народну тверезість Повітовому Комітету:
1904 | 11407 | 3824
1905 | 9015 | 3283
1906 | 11260 | 4733
1907 | 12740 | 6725
1908 | 586 | —
 |
| Кутовий штамп бланку бібліотеки. |
Бібліотека-читальня не приносила бажаних результатів, оскільки населення було малограмотним. До того ж діяльність комітету гальмувала нестача власних коштів та відмова казни в регулярних субсидіях. За таких обставин він змушений був закрити чайну, здати в оренду сцену Народного дому. Нарешті 27 вересня 1907 комітет запропонував міській управі взяти на тимчасове утримання школу і бібліотеку, через закриття яких постраждала б прошарок міської бідноти. З 1 січня 1908 постановою Вінницькій думи Народний дім перейшов у розпорядження міста.
Через рік Д. Ф. Гейден надіслав у думу листа, в якому повідомляв про безпідставне закриття управою бібліотеки, та попереджав, що комітет буде вимагати повернення йому Народного дому, якщо влада не має наміру відновити роботу бібліотеки.
Дума відповіла доволі різко: "... для чого існує бібліотека... ніякий народ її не відвідує... лише кілька молодих євреїв з'являються... ще рідше випадки видачі книг додому (1-2 на тиждень)... існування бібліотеки зводиться до витрат на утримання бібліотекарки - 300 рублів щорічно - і використання нею безкоштовної квартири в Народному домі... Комітет сам дійшов до необхідності закрити не тільки бібліотеку, а й школу і Народний дім, але мирився з цією необхідністю. Останній вимагає воскресити те, що давно померло: адже не можна заперечувати поступового конання всієї справи з народним установами: де народні читання, народні розваги, народна чайна... така ж, природно, доля приготована народній бібліотеці".
Дума підкреслювало, що передача місту будинку, який стоїть на міській землі, рухається законним порядком. Тільки на цій підставі дума прийняла у ведення міського правління збиткову установу і змушена терпіти збитки, поки не реконструює будівлю під який-небудь великий навчальний заклад.
Попечительства про народну тверезість з Народними домами в підтримку було створено під егідою влади. Хоча в подальшому влада залишила функціонувати їх на громадських засадах, але під найсуворішим контролем та жорсткою регламентацією зі свого боку. Тому Народний дім не міг бути переданий в будь-яке інше відомство, поки існувало попечительство: під його керівництвом Народний дім продовжував діяти головним чином на кошти, що надходили від оренди різними установами більшої частини приміщень.
 |
| Заява бібліотекаря Костянтина Костянтиновича Молдаванського від 2-го грудня 1914 р. |
Заява бібліотекаря Костянтина Костянтиновича Молдаванського від 2-го грудня 1914 р.:
"Внаслідок хвороби - запаленням лівої легені - я не можу тимчасово виконувати обов'язки бібліотекаря. Лікар, лікуючий мене, заявив, що при нормальному перебігу хвороби мені можна буде виходити з квартири тільки приблизно 17-18 числа, поточного місяця. В мою відсутність в бібліотеці години дві після обіду, буде займатися щоденно мій син, учень 6-го класу Вінницького реального училища. Заявляю про це Комітету, честь маю уклінно просити, дозволити мені цю пільгу до мого одужання".
 |
| Лист від 10-го лютого 1914 р. голови Подольського губернського Комітету попечительства про народну тверезість Вінницькому повітовому Комітету |
Лист від 10-го лютого 1914 р. голови Подольського губернського Комітету попечительства про народну тверезість Вінницькому повітовому Комітету:
"Препроводжуючи при цьому 60 примірників виданої Комітетом по влаштуванню святкування 300-річчя Дому Романових, народної ювілейної картини, що зображує моління на царство Михайла Федоровича, прошу Повітовий Комітет забезпечити цією картиною Народний Дім і бібліотеки Попечительства про народну тверезість".
 |
| Лист від 22 лютого 1914 року Голови Подільського Губернського Комітету попечительства про народну тверезість циркулярно Повітовим Комітетам |
Лист від 22 лютого 1914 року Голови Подільського Губернського Комітету попечительства про народну тверезість циркулярно Повітовим Комітетам:
"Пропонуємо Повітовим Комітетам представити Губернському Комітету звіти про діяльність Повітових попечительств Народної Тверезості за 1913 рік".
 |
| Лист від червня 1914 року бібліотекаря К. К. Молдавського у Вінницький повітовий Комітет попечительства про народну тверезість |
Лист від червня 1914 року бібліотекаря К. К. Молдавського у Вінницький повітовий Комітет попечительства про народну тверезість:
"Відношенням від 30 травня ц. р. № 133 Комітет повідомив мене, що у ввірену мені бібліотеку виписаний, за рахунок Головного Управління неокладних зборів і казенного продажу питва, один примірник щомісячного антиалкогольного журналу «Тверезі Пагони». Повідомляю Комітет, що в бібліотеці до сих пір не отриманий жодний номер згадуваного журналу".
 |
| Прошеніє від 24-го лютого 1914 р. Його Сіятельству Попечителю народної тверезості Вінницького повіту графу Гейдену дворянки і вдови Надворного Радника Голови Ново-Ушицького З'їзду Мирових Суддів Васси Демидівни Поплавської проживання в 1-ій частині міста Вінниці по вул. Петра Могили в буд. № 38 |
Прошеніє від 24-го лютого 1914 р. Його Сіятельству Попечителю народної тверезості Вінницького повіту графу Гейдену дворянки і вдови Надворного Радника Голови Ново-Ушицького З'їзду Мирових Суддів Васси Демидівни Поплавської проживання в 1-ій частині міста Вінниці по вул. Петра Могили в буд. № 38:
"Маю честь уклінно просити Ваше Сіятельство надати мені місце завідувати бібліотекою у Вінницькому Народному Домі, оскільки після смерті чоловіка засоби на життя у мене дуже обмежені".
 |
| Прошеніє від 24-го лютого 1914 р. Його Сіятельству Попечителю народної тверезості Вінницького повіту графу Гейдену потомственного почесного громадянина Костянтина Костянтиновича Молдавського |
Прошеніє від 24-го лютого 1914 р. Його Сіятельству Попечителю народної тверезості Вінницького повіту графу Гейдену потомственного почесного громадянина Костянтина Костянтиновича Молдавського:
"Дізнавшись, що при бібліотеці Вінницького Народного Дому відкрилось місце бібліотекаря, маю честь уклінно просити Ваше Сіятельство надати це місце мені. При цьому додам, що з обов'язками бібліотекаря я знайомий, оскільки завідував бібліотекою при книжній лавці Вінницького Відділення Подільського Єпархіального Училища Ради, про що маю посвідчення Голови училищної Ради священника О. Вікула. Можу керувати вибором книг для читачів з елементарною освітою та тримати бібліотеку у порядку. Освіту я здобув у Подільській Духовній Семінарії, де закінчив 2 класи. Служив учителем у міністерському народному училищі. Всі необхідні документи будуть надані мною на першу вимогу. Лютого 21 дня 1914 р. Жительство моє в ч. 1 м. Вінниці, Хлібна вулиця, будинок № 16-й".
 |
| Стан з утриманням бібліотек-читален Вінницького Повітового Комітетеу попечительства про народну тверезість характеризує Доповідна записка від 21 лютого 1914 р. (зареєстрована 25 числа) |
Стан з утриманням бібліотек-читален Вінницького Повітового Комітетеу попечительства про народну тверезість характеризує Доповідна записка від 21 лютого 1914 р. (зареєстрована 25 числа) Його Сіятельству Попечителю народної тверезості Вінницького повіту графу Гейдену дільничного попечителя про народну тверезість Острожецької волості священника села Великого Острожка Василия Спевачевского (?):
"У селі Великий Острожок з моєї ініціативи було влаштовано будівлю в 1890-1900 роках зі спеціальною метою для народної користі на кошти місцевих селян при субсидії в 300 рублів від Вінницького комітету народної тверезості - будівля, що називається народною читальнею, в якій в минулому розміщувалися чайна і книжковий склад для народного читання. Сама будівля дерев'яна, на дубових стовпах, під дерев'яним дахом на земляній підлозі на три кімнати. У минулому, при щорічній посильній допомозі від Комітету, будівля функціонувала з деякою більш-менш очевидною користю для населення. В даний час, із закінченням субсидій і закриттям чайної, будівля, ніким не підтримувана, віддана сама собі і руйнівному впливу часу..."
 |
| Продовження Доповідної записки |
"І залишившись без ремонту за відсутності яких би то не було приватних коштів, поступово руйнується, починаючи зі стін і вікон; і не важко передбачити руйнування його у близькому майбутньому. З іншого боку, ще більш шкода, що колишня народна читальня не може бути закономірно утилізована на користь того ж самого населення. У нинішній час община місцевих селян в особі своїх кращих представників: братчиків і членів товариства тверезості, маючи дозвіл від цивільного начальства на відкриття у В. Острожку позиково-ощадного товариства споживчої крамниці, утруднюється в пошуках зручного приміщення; і вкрай потребуючи такого, дивиться безпорадно на своє надбання, що розвалюється без жодної для них користі, і наважується шанобливо звернутися під захист та гуманне сприяння Вашого Сіятельства про дозвіл і про відсутність перешкод з боку Комітету (в виду затрати останнім деякої частини будівельної субсидії) перебудувати, обладнати на народну користь старіючу будівлю, і про це просити виявити Вашого Сіятельства прихильний дозвіл.".
З початком першої світової війни будинок був переданий у розпорядження Вінницького відділення Російського товариства Червоного Хреста під збірний пункт призовних ратників і лазарет.
13 жовтня 1917 р. Вінницька рада робітничих і солдатських депутатів вирішила передати Народний дім виконкомові. Відтоді примiщення активно використовувалося більшовиками для мітингів, поширення революційної літератури, пропаганди пролетарської ідеології.
На початку 1918 р. більшовики перетворили Народний дім на районний клуб для робітників і солдатів. Наказом відділу народної освіти Поділля від 28 серпня 1920 року бібліотека Народного дому оголошувалася націоналізованою. Згодом книгозбірню було реорганізовано в 2-гу району бібліотеку імені Н. К. Крупської.
У 1930-ті роки бібліотека переїздить до будинку № 13 на вул. Депутатській (тепер - вул. Бевза). У 1935-му році до бібліотеки записався 371 читач. В тому числі - 271 робітник, 67 інженерно-технічних працівників, 33 службовця. Читачам було видано 3706 книжок. З них переважну більшість складала художня література (2968 книг) та видання російською мовою (1981 книга). В бібліотеці регулярно випускалась стіннівка «Голос читача» - орган пересувного сектору бібліотеки. Один з її випусків знайомить читачів з романом М. О. Островського «Як гартувалась сталь», написаним у 1932 році, та з романом В. Гюго «93 рік».
 |
| Будинок № 13 на вулицы Депутатській, який займала бібліотека в 1930-ті - 1989-й роки. |
 |
| У 1935-му році до бібліотеки записався 371 читач. В тому числі - 271 робітник, 67 інженерно-технічних працівників, 33 службовця. |
 |
| У тому ж 1935-му році читачам було видано 3706 книжок. З них переважну більшість складала художня література (2968 книг) та видання російською мовою (1981 книга). |
 |
| Черговий випуск "Голосу читача" - органу пересувного сектору бібліотеки. Він знайомить читачів з романом М. О. Островського "Як гартувалась сталь", написаним у 1932 році, та з романом В. Гюго "93 рік". |
З 1937 року бібліотеку очолює Іван Васильович Бевз. А в липні 1941 року, перед самою окупацією Вінниці, його призначають керівником міської підпільної організації. З непримітним будинком на тихій Депутатській вулиці межували великий сад та двір з кількома виходами. Усе це робило бібліотеку зручним місцем для конспіративних зустрічей. Тому саме в ній розмістився підпільний штаб, а першими членами організації І. В. Бевза стали працівники книгозбірні. За їх допомогою встановлювався та підтримувався зв’язок з потрібними людьми. Ляля Ратушна саме через бібліотеку знайшла шлях до підпілля.
У липні 1942 Іван Васильович Бевз з групою підпільників був схоплений гітлерівцями, а 13 січня 1943 розстріляний. За видатні заслуги, мужність і героїзм, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року керівнику Вінницької міської підпільної організації Бевзу Івану Васильовичу посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
В повоєнні часи левову частку роботи бібліотеки, як ідеологічної установи, складали заходи з пропаганди політики комуністичної партії Радянського Союзу. В 50-70-ті роки бібліотеку очолювала Бетя Сергіївна Гладштейн, а з червня 1976 по травень 2011 року - Ніна Іванівна Браницька.
У 1976 році книгозбірня увійшла до складу централізованої бібліотечної як бібліотека-філія № 21 ім. Н. К. Крупської.
У 1989 р. бібліотеку переселяють до ошатного двоповерхового будинку на проспекті Коцюбинського, 49.
З 3 травня 2011 року завідувачкою філії призначено Ольгу Миколаївну Вергун.
У 2012 році бібліотека змінює найменування – відтепер вона бібліотека-філія № 1
 |
| Іван Васильович Бевз (1903-1943). |
 |
| Анастасія Медвідь (1921-1943). |
 |
| Ляля Ратушна (1921-1944). |
 |
| Тарас Фокович Кузьмін (1913-1955). |
 |
| Трофим Іванович Тимченко (1895-1944). |
 |
| Будинок № 8 в перевулку Фрунзе, де вроки війни містилася підпільна типографія «Україна». |
 |
| Друкарська машинка і набір шрифтів, якими користувалися підпільники. |
 |
| Одна з листівок, випущених підпільною друкарнею «Україна», сповіщає населення про наступ радянських військ по всьому фронту. |
 |
На світлині — члени Вінницького підпільного комітету. Стоять (зліва направо): Олександр Васильович Кузнєцов (воював у складі 708-го стрілецького полку, пізніше – начальник штабу партизанської розвідки і заступник командира з'єднання); Василь Єрмолайович Нижник (секретар Вінницького обкому партії, на початку війни працював на політичній роботі в 50-й армії).
Сидять (зліва направо): Яків Іванович Мельник (полковник НКВС, командир з’єднання, призначений Українським штабом партизанського руху); Дмитро Тимофійович Бурченко (зустрів війну на посаді другого секретаря Вінницького обкому КП(б)У); Михайло Іванович Владимиров (майор, учасник боїв із фінами). |
4.jpg) |
| 11 березня 1969 року.На читацькій конференції, присвяченій Вінницькому підпіллю, виступає відомий краєзнавець Євдокія Василівна Горб (1911-1997). |
 |
| 1959-й рік. Позачерговий XXI з'їзд КПРС розглянув та затвердив семирічний план розвитку країни. В бібліотеці проходять заходи з пропаганди рішень з’їзду партії. |
 |
| 1959-й рік. Завідувачка бібліотеки Бетя Сергіївна Бронштейн проводить голосні читання для робітниць цеху ручної вишивки. |
 |
| 1970-й рік. Екскурсію по бібліотеці проводить Бетя Сергіївна Гладштейн. Стенд присвячений героям Вінницького підпілля «Їх подвиги в пам’яті вічні, прославлені їх імена». |
 |
| У 1962 році вийшла документальна повість Івана Овксентійовича Безуглого «Таємниці Вервольфа» присвячена Вінницькому підпіллю. Бібліотечна реклама книги. |
 |
| 1966-й рік. Пропаганда рішень XXIII з'їзду КПРС з п’ятирічного плану розвитку господарства на 1966—1970. |
 |
| 1975-й рік. Молодий спеціаліст Ніна Іванівна Браніцька проводить огляд матеріалів представлених на виставці «Трудова доблесть». |
 |
| 1970-ті роки. Серед колег в центральній міській бібліотеці. В нижньом ряду сидять гості - учасники Великої Вітчизняної війни. Стоять (зліва направо): Любов Іванівна Гунченко, Ніна Іванівна Кисельова, Григорій Євсейович Циба, Ольга Іванівна Мараренко, Ольга Іванівна Павленко (Борісова), Ольга Микитівна Пофтальна, Ольга Володимирівна Шаламай, ?, Лілія Володимирівна Мельгунова. |
 |
| На ганку бібліотеки по вул. Депутатська, 13 - О. М. Пофтальна, В. Заремба. Н. Т. Пономаренко та Б. С. Гладштейн. |
 |
| Початок 2000-х років. Зліва направо: Лідія Федорівна Гнатенко, Ніна Іванівна Браніцька (на той час завідувачка бібліотеки), Матієнко (Сущенко) Тетяна Володимирівна, Ольга Миколаївна Вергун. |
